Бєляєва О. М., Лисанець Ю. В., Синиця В. Г., Гуцол М. І., Сологор І. М., Кірик Т. В., Таран З. М.

ЛАТИНА ЯК УНІВЕРСАЛЬНА МОВА БОТАНІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І СУЧАСНЕ ЗНАЧЕННЯ

---

Показати/Завантажити PDF

Про автора:

Бєляєва О. М., Лисанець Ю. В., Синиця В. Г., Гуцол М. І., Сологор І. М., Кірик Т. В., Таран З. М.

Рубрика:

ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ

Тип статті:

Наукова стаття

Анотація:

Становлення ботанічної номенклатури – тривалий, складний і багаторівневий процес, детермі- нований необхідністю уніфікації та стандартизації знань про рослинний світ. Еволюція підходів до номінації рослин – від варіативних народних і діалектних найменувань до чітко регламентованої системи – відображає загальні закономірності розвитку наукового мислення, зокрема, перехід від емпіричних описів до систем- но організованих і стандартизованих терміносистем. Для впорядкування знань про довкілля людина здавна використовувала назви, які допомагали позначати, розрізняти, фіксувати, систематизувати, зберігати, уточ- нювати, передавати інформацію про різні об’єкти, предмети, явища. Коли йдеться про рослини, їхні назви та інформація, у них закладена, надзвичайно важлива, адже через величезну кількість видів рослин їх номінація та класифікація є надважливим завданням. Розмаїття національних, народних і діалектних назв не забезпе- чує взаєморозуміння між науковцями з різних країн, демонструє обмеженість локальних систем найменуван- ня, що зумовило необхідність формування універсального підходу до класифікації рослин. Еволюція підходів до номінації рослин – від варіативних народних і діалектних найменувань до чітко регламентованої системи – відображає загальні закономірності розвитку наукового мислення, зокрема, перехід від емпіричних описів до системно організованих і стандартизованих терміносистем. Ключовим етапом у формуванні сучасної бо- танічної номенклатури стало запровадження біномінальної системи, започаткованої Карлом Ліннеєм, який послуговувався науковим доробком своїх попередників, що забезпечила принципи однозначності, лаконіч- ності та ієрархічності у класифікації рослин. Подальше закріплення цих принципів у міжнародних кодексах сприяло формуванню глобального наукового простору з уніфікованими правилами термінотворення. При цьому латина, попри сучасні тенденції і трансформації мовної ситуації у світі науки, продовжує виконувати номінативну та когнітивно-методологічну функції, забезпечуючи тим самим концептуальну цілісність науко- вої репрезентації рослинного світу, зберігає статус наднаціонального інструменту фахової комунікації завдяки своїй стабільності, термінологічній точності та історичній тяглості. Її використання мінімізує неоднозначності та забезпечує спадкоємність наукового знання. Актуалізація національних мов у сучасному науковому дис- курсі не послаблює, а підсилює значення латини як базового номенклатурного елемента, адже її елімінація може спричинити дезінтеграцію термінологічного простору та ускладнення міждисциплінарної і міжнаукової комунікації. Відтак ботанічна номенклатура постає як системоутворювальний компонент епістемологічної структури біологічного знання, що відображає взаємодію традиції та інновацій в розвиткові науки.

Теги:

Список цитованої літератури:

1. Bieliaieva O, Bilash S, Lysanets Yu, Shevchenko K, Bieliaiev I, Bilash V. Bilingual dictionary (Latin-Ukrainian) of names of plants, algae and fungi: in 2 vols. T. 1 (A–F). Odesa: Oldi+; 2026. 226 p.
2. Boltarovych ZE. Narodna medytsyna ukraintsiv. Kyiv: Naukova Dumka; 1990. 232 p. [in Ukrainian].
3. Inula helenium – Grande aunée. Available from: https://nature.jardin.free.fr/1110/inula_helenium
4. Encyclopedia Ethnobotanica. Available from: https://www.magic-plants.com
5. EPPO Global Database. Available from: https://gd.eppo.int/taxon
6. Short E, George AS. A Primer of Botanical Latin with Vocabulary. Cambridge: Cambridge University Press; 2013. 292 p.
7. Kuzmik DV. History of the formation of international botanical nomenclature. Collection of scientific papers SCIENTIA with Proceedings of the VIII International Scientific and Theoretical Conference Science of XXI century: development, main theories and achievements; 2025 May 2; Hague, Netherlands. Hague: International Center of Scientific Research; p. 138-142.
8. Hodge G. Practical botany for gardeners. Chicago: The University of Chicago Press; 2013. 224 p.
9. Histoire de la botanique à travers les âges. Available from: Histoire-de-la-botanique
10. Theophrastus. De Historia et causis plantarum. Available from: https://www.biodiversitylibrary.org/page/40913386
11. Рennazio S. Elements of plant physiology in Theophrastus’ botany. Theoretical Biology Forum. 2014;107 (1-2):97-108.
12. Pedanius Dioscorides. Greek physician. Britannica. Available from: https://www.britannica.com/biography/Pedanius-Dioscorides
13. Plinivs Secvndvs C. (23-79 A.D.) Natvralis historia. Available from: https://www.britannica.com/biography/Pliny-the-Elder
14. Leonhart Fuchs (1501–1566). Trinity College Dublin. Available from: https://www.tcd.ie/botany/about/tercentenary/origins/leonhart-fuchs/
15. Leonhard Fuchs, Albrecht Mayer, Heinrich Füllmaurer & Viet Rudolf Speckle Issue the First «Modern» Herbal, with Self-Portraits of the Artists. Available from: https://www.historyofinformation.com/detail.php?Entryid =2192
16. Andrea Cesalpino. Italian physician, philosopher, and botanist. Available from: https://www.britannica.com/biography/Andrea-Cesalpino
17. Prioreschi P. Andrea Cesalpino et la circulation sanguine. Annales Pharmaceutiques Francaises. 2004;62(6):382-400.
18. Kraus S. Les voyages et lettres de correspondance de John Ray, ou l’émergence des sciences naturelles dans l’Europe du xvii siècle. Transmission et circulation des savoirs scientifiques et techniques, édité par Dominique Barjot, Éditions du Comité des travaux historiques et scientifiques; 2020. Available from: https://books.openedition.org/cths/13608
19. Wilkins JS. John Ray. Available from: https://www.researchgate.net/ publication/334559521_John_Ray
20. Tournefort, Joseph Pitton de (1656-1708). Available from: https://plants.jstor.org/stable/10.5555/al.ap.person.bm000010179
21. Joseph Pitton de Tournefort. French botanist and physician. Available from: https://www.britannica.com/biography/Joseph-Pitton-de- Tournefort
22. Plumier, Charles (1646-1704). Available from: https://plants.jstor.org/ stable/10.5555
23. Mottram R. Charles Plumier, the King’s Botanist ‒ his life and work. With a facsimile of the original cactus plates and text from Botanicon Americanum (1689-1697). Bradleya. 2002;20:79-120.
24. Cremers G, Aupic C. Spécimens de Charles Plumier déposés à Paris dans les collections de ptéridophytes américains de Tournefort, Vaillant, Danty d’Isnard et Jussieu. Adansonia. 2007;29(2):159-193.
25. Pierre Magnol and the Magnolia. The Magnolia is the Star of the Garden Spring. Available from: https://cronhill.de/en/blog/pierre-magnoland
26. The Biography of Carl Linnaeus (1707-1778). Available from: https://www.cbd.int/doc/programmes/cro-cut/gti/gti-bio-linnaeus-en.pdf
27. Müller-Wille S. Systems and How Linnaeus Looked at Them in Retrospect. Ann Sci. 2013;70(3):305-317. DOI: https://doi.org/10.1080/00033790.2013.783109
28. Bower FO. Alphonse Louis Pierre Pyramus de Candolle. Proceedings of the Royal Society of Edinburgh. 1895;20:xxi-xxvi.
29. Trelease W. Four Generations of Memorable Botanists. The Scientific Monthly. 1924;1:53-62.
30. International Association for Plant Taxonomy. International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants (Shenzhen Code). DOI: https://doi.org/10.12705/Code.2018
31. International Association for Plant Taxonomy. International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants (Madrid Code). Available from: https://www.iaptglobal.org/_functions/code/madrid

Публікація статті:

«Вісник проблем біології і медицини», 2026 Випуск 2, 181, 17-24 сторінки, код УДК 811.124'276.6:58

DOI:

10.29254/2077-4214-2026-2-181-17-24