Аветіков Д. С., Іваницька О. С., Проніна О. М., Яценко І. В., Стебловський Д. В., Торопов О. А., Яценко П. І.

ЗАСТОСУВАННЯ МАЛОІНВАЗИВНИХ МЕТОДИК ЛІКУВАННЯ ВНУТРІШНІХ ПОРУШЕНЬ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБУ

---

Показати/Завантажити PDF

Про автора:

Аветіков Д. С., Іваницька О. С., Проніна О. М., Яценко І. В., Стебловський Д. В., Торопов О. А., Яценко П. І.

Рубрика:

СТОМАТОЛОГІЯ

Тип статті:

Наукова стаття

Анотація:

Мета: оцінити ефективність застосування малоінвазивних методик, зокрема аспірації, в комплексному лікуванні внутрішніх уражень елементів скронево-нижньощелепного суглобу СНЩС. Об’єкт і методи. Критерії відбору пацієнтів ґрунтувалися на анамнезі та клінічних даних, характерних для внутрішніх порушень СНЩС. На першому етапі всім пацієнтам було призначено нестероїдні протизапальні препарати протягом 5 діб з наступним виготовленням ортопедичних конструкцій (оклюзійних шин) та користування ними протягом 40 діб. Усім пацієнтам зроблено бічну цифрову зонографію при відкритому та закритому роті для виключення дегенеративних захворювань. При діагностиці остеоартрозу та ревматоїдного артриту, як чинників, що викликають міоартропатію, пацієнти були виключені з дослідження. Нами обстежено 40 пацієнтів з внутрішніми порушеннями СНЩС та неефективним консервативним лікуванням в анамнезі, з яких 31 особа мала зміщення дисків з ауторепозицію, а 9 – дислокацію дисків без репозиції, так званий, «закритий замок». Процедура здійснювалась таким чином: 90 мл фізіологічного розчину уводились під тиском у верхню суглобову щілину через першу голку, а друга голка забезпечувала відтік фізіологічного розчину, після чого голки видалялися. Передопераційна та післяопераційна клінічна оцінка на наявність ознак та симптомів порушень СНЩС включала в себе діагностику больового синдрому, встановлення амплітуди відкривання рота, вивчення характеру суглобового шуму та відхилення щелепи в трансверзальній площині. Біль оцінювали за допомогою ВАШ, амплітуду відкривання рота вимірювали як максимальну відстань між центральними різцями верхньої та нижньої щелеп. Строки спостереження: до операції та після операції в 1 день, на 7 та 14 добу, а потім щомісяця до 180 доби, пізніше один раз на 2 місяці до 360 доби. Результати. При застосуванні малоінвазивної методики, а саме: аспірації суглоба, у 31 пацієнта зафіксовано значне зменшення рівня болю в усі періоди спостереження. Середній показник болю до операції становив 5,7 балів. У післяопераційному періоді даний показник знизився до 3,6 на 7 добу, становив 2,4 – на 30 та 1,5 – на 60 добу дослідження. Наявність болю, або больових відчуттів у більш пізні терміни спостереження можна пояснити післяопераційним болем різного ґенезу. Нами зафіксовано поступове зниження середнього балу показників болю з 60 до 360 доби спостереження, після чого скарг на больові відчуття від пацієнтів не поступало, за винятком тих, у кого даний показник на етапі госпіталізації спостерігався на рівні 7,2-8,1 балів. У таких випадках пацієнти скаржилися на слабкий біль з показником 0,7-1,1 бали, який в подальшому знижався до 0,1-0,2 балів з 180 до 360 доби. Середній показник максимальної амплітуди відкривання рота на етапі госпіталізації становив 24-31 мм і збільшувався до 39-43 мм одразу після проведення аспірації, після чого зростав в середньому на 0,4-0,8 мм кожного місяця спостереження. На 180 добу він досягав в середньому 44-48 мм та залишався незмінним у більш пізні строки. Результати лікування щодо клінічних показників, таких як клацання та девіація нами оцінювалися на основі відсотка показників їх покращення наприкінці лікування (констатувався факт їх наявності або відсутності). На початку лікування 27 пацієнтів скаржилися на клацання в суглобі. Після проведеної аспірації на 360 добу у 73% випадків пацієнти свідчили про відсутність ознак клацання. У пацієнтів із обмеженим відкриванням рота, збільшення амплітуди спостерігалося відразу ж після втручання у 89-93% випадків з поступовим збільшенням цього показника в інтервалі між 180 та 360 добами спостереження. Середнє збільшення відкривання рота становило 11,3-14,8 мм. Нами зафіксовано зменшення амплітуди девіації нижньої щелепи та зменшення скарг пацієнтів на клацання в суглобі, але детальна оцінка даних параметрів потребують більшої кількості пацієнтів для клінічного дослідження і збільшення термінів спостереження до 3 років. Серед недоліків даного малоінвазивного втручання слід відмітити неможливість безпосередньої візуалізації внутрішньокапсулярної патології, регулювання тиску уведення розчину, неможливість узяти пошкоджену тканину суглоба на гістологічне дослідження та можливий тимчасовий або постійний парез лицевого нерву за умов недотримання алгоритму проведення втручання. Висновки. Серед методів хірургічного лікування пацієнтів із внутрішніми порушеннями елементів скронево-нижньощелепного суглобу, аспірація найпростішим малоінвазивним втручанням, яке дозволяє зменшити інтенсивність болю або больового синдрому з 5,7 до 0,1-0,2 балів на 360 добу, збільшити максимальну амплітуди відкривання рота з 24-31 до 33-48 мм на 180 добу з подальшою фіксацією її постійної константи на всіх етапах спостереження.

Теги:

Список цитованої літератури:

1. Avetikov DS, Lokes KP, Stavytsʹkyy SO, Yatsenko IV, Rozkolupa OO. Perelomy nyzhnʹoyi shchelepy: analiz chastoty vynyknennya, lokalizatsiyi ta uskladnenʹ. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2014;3(3):62-65. [in Ukrainian].
2. Wong SA, Hu DP, Slocum J, Lam C, Nguyen M, Miclau T, et al. Chondrocyte-to-osteoblast transformation in mandibular fracture repair. J Orthop Res. 2021;39(8):1622-1632. DOI: 10.1002/jor.24904.
3. Toropov OA, Avetikov DS, Skikevych MG, Ivanytska OS, Rozkolupa OO, Lokes KP. Features of the treatment of hypermobility of the articular heads and dislocations of the lower jaw on the background of fractures of the condygal processes of the mandible, as a prevention of alloplastic replacements of the tempomandibular joint. Ukrainian Dental Almanac. 2024;1:40-43. DOI: 10.31718/2409-0255.1.2024.08.
4. Gibson AC, Merrill TB, Boyette JR. Complications of Mandibular Fracture Repair. Otolaryngol Clin North Am. 2023;56(6):1137-1150. DOI: 10.1016/j.otc.2023.05.008.
5. Xin X, Zhao Y, Cheng G, Diarra D, Li ZB, Li Z. Treatment of Sagittal Fracture of the Mandibular Condyle Using Resorbable-Screw Osteosynthesis. J Oral Maxillofac Surg. 2022;80(7):1207-1214. DOI: 10.1016/j.joms.2022.03.010.
6. Yatsenko PI, Lokes KP, Yatsenko IV, Voloshyna LI, Avetikov DS. Osoblyvosti klinichnykh proyaviv mʹyazovo-suhlobovoyi kontraktury nyzhnʹoyi shchelepy. Aktualʹni problemy suchasnoyi medytsyny: Visnyk Ukrayinsʹkoyi medychnoyi stomatolohichnoyi akademiyi. 2023;23.2(82):152-155. DOI: 10.31718/2077-1096.23.2.1.152. [in Ukrainian].
7. Khattou VV, Ivanytska OS, Havryliev VM, Buhanchenko OP, Boyko IV, Lokes KP, et al. Dynamics of bone formation and osteoresorption markers in patients with postoperative mandibular bone defects. World of Medicine and Biology. 2023;4(86):167-170. DOI: 10.26724/2079- 8334-2023-4-86-167-170.
8. Mooney S, Gulati RD, Yusupov S, Butts SC. Mandibular Condylar Fractures. Facial Plast Surg Clin North Am. 2022;30(1):85-98. DOI: 10.1016/j.fsc.2021. 08.007.
9. Avetikov DS, Lokes KP, Ishchenko VV. Zminy mineralʹnoho komponentu nyzhnʹoshchelepnoyi kistky v dynamitsi reparatyvnoho osteohenezu za umov khronichnoyi nitratnoyi intoksykatsiyi. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2014;2.1(107):37-39. [in Ukrainian].
10. Alagarsamy R, Lal B, Arangaraju R, Roychoudhury A, Srivastava RK, Barathi A. Endoscopic-assisted intraoral approach for mandibular condyle fracture management: A systematic review and meta-analysis. Oral Surg Oral Med Oral Pathol Oral Radiol. 2023;136(5):537-553. DOI: 10.1016/j.oooo.2023.04.013.
11. Gibstein AR, Chen K, Nakfoor B, Gargano F, Bradley JP. Mandibular Subcondylar Fracture: Improved Functional Outcomes in Selected Patients with Open Treatment. Plast Reconstr Surg. 2021;148(3):398e-406e. DOI: 10.1097/PRS.0000000000008294.

Публікація статті:

«Вісник проблем біології і медицини», 2024 Випуск 2, 173, 457-463 сторінки, код УДК 616.716.4/.724-001.5-084-085

DOI:

10.29254/2077-4214-2024-2-173-457-463