Зюзін Д. В., Черно В. С., Гаврилюк І. М., Пшиченко В. В.

ОСОБЛИВОСТІ ТОПОГРАФІЇ ТА МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕНТРАЛЬНОЇ КАМ’ЯНИСТОЇ ПАЗУХИ СОБАКИ

---

Показати/Завантажити PDF

Про автора:

Зюзін Д. В., Черно В. С., Гаврилюк І. М., Пшиченко В. В.

Рубрика:

МОРФОЛОГІЯ

Тип статті:

Наукова стаття

Анотація:

Суттєвого значення набуває видова особливість пазушно-венозних утворень у собак, де спостерігається проходження частин колекторів через сформовані внутрішньою пластинкою кісток черепу канали. Інша особливість просторової організації менінгіальних пазух свідчить про наявність виражених анастомозів між системами дорсальної групи, системами вентральної групи на основі черепа та позачерепними венозними системами. Саме останні будуть формувати основні системи і механізми напрямків венозного руху із порожнини черепу, а патологічних умовах – свій механізм розвитку запальних процесів на основі головного мозку собаки. Топографічна організації вентральної кам’янистої пазухи собаки була досліджена на корозійних препаратах, на їх 3-D зображеннях та вимірного цифрового зображення, що дало можливість всебічно проаналізувати морфологічні просторові характеристики. Було встановлено, що ВКП являється каудальним продовженням ПчП, яке утворює анастомоз з вентральним кінцем сигмоподібної пазухи і опосередковано з’єднується з внутрішнім вентральним хребетним венозним сплетенням. Більшою своєю частиною розташовується у кам’янисто-потиличному каналі і топографічно відповідає межам задньої черепної ямки, з вентральної поверхні мозку займаючи прицентральне положення. Каудальні частини правої і лівої ПчП на рівні заднього краю задньої міжпечеристої пазухи відхиляючись латерально і дещо вниз, під тупим кутом топографічно переходять у ділянку задньої черепної ямки. Місце переходу каудальних частин печеристої пазухи у початковий відділ вентральної кам’янистої пазухи визначається зменшенням ширини та зміною форми. Другий відділ вентральної кам’янистої пазухи характеризується каудальним латеро-вентральний напрямком ходу в середені кісткового каналу, який утворений з’єднанням заднього краю піраміди та передньо-бічним краєм основи потиличної кістки. Направляючись до яремного отвору по кістковому каналу пазуха переходить в третій відділ, ярений з утворенням анастомозу з сигмовидною пазухою з формуванням початкового відділу внутрішньої яремної вени. Через наявний комплекс емісарних вен кров перетікає до вен голови, шиї та внутрішньої яремної вени. Морфометричний аналіз встановив показники довжини, ширини та висоти пазухи в кістковому каналі.

Теги:

Список цитованої літератури:

1. Terada A, Ishiguro T. Venous Anatomy of the Superior and Inferior Sagittal Sinuses. No Shinkei Geka. 2024;52(3):579-586. DOI: 10.11477/ mf. 1436204951.
2. Yamashiro K, Muto J, Wakako A, Murayama K, Kojima D, Omi T, et al. Diploic veins as collateral venous pathways in patients with dural venous sinus invasion by meningiomas. Acta Neurochir (Wien). 2021;163(6):1687-1696. DOI: 10.1007/s00701-021-04777-4.
3. Kondor YuYu, Tykholaz VO, Huminskyy YuY. Morfolohiya shlyakhiv tsyrkulyatsiyi mizhklitynnoyi ridyny holovnoho mozku. Medytsyna bolyu. 2019;4(4):61-70. [in Ukrainian].
4. Bourrienne MC, Gay J, Mazighi M, Ajzenberg N. State of the art in cerebral venous sinus thrombosis animal models. Journal of Thrombosis and Haemostasis. 2022;20(10):2187-2196. DOI: 10.1111/jth.15816.
5. Budras KD, McCarthy PH, Horowitz A. Anatomy of the Dog. 5th ed. Hannover: Schlütersche; 2010. 224 p.
6. Šulla I, Lukáč I, Gajdoš M, Horňák S. Canine Intracranial Venous System: A Review. Folia Veterinaria. 2022;66(1):60-69. DOI: 10.2478/ fv-2022-0007.
7. Ngnitewe Massa R, Minutello K, Mesfin FB. Neuroanatomy, Cavernous Sinus. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2023. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK459244/.
8. Kusdiansah M, Benet A, Ota N. Adaptative Diploic Vein Bypass of the Superior Sagittal Sinus in a Large Falcine Meningioma. World Neurosurg. 2023;175:45-46. DOI: 10.1016/j.wneu.2023.04.023.
9. Walsh DR, Lynch JJ, O’ Connor DT, Newport DT. Mulvihill JJE Mechanical and structural characterisation of the dural venous sinuses. Sci Rep. 2020;10(1):21763. DOI: 10.1038/s41598-020-78694-4.
10. Andereggen L, Gralla J, Christ E. The diagnostic yield of inferior petrosal sinus sampling in Cushing syndrome in the era of ovine CRH shortage. Acta Neurochirurgica 2024;166:167. DOI: https://doi.org/10.1007/s00701-024-06058-2.
11. Augustin AM, Detomas M, Hartung V, Thurner A, Tröger V, Deutschbein T, et al. Bilateral inferior petrosal sinus sampling: Procedural data from a German single-center study. Thieme. 2023;195:1009-1017. Available from: https://www.thieme-connect.com/products/ejournals/ pdf/10.1055/a-2083-9942.pdf.
12. Mortazavi MM, Cox MA, Saker E, Krishnamurthy S, Verma K, Griessenauer CJ, et al. The superior petrosal sinus: a review of anatomy, embryology, pathology, and neurosurgical relevance. Neurosurg Rev. 2018;41:713-718. DOI: 10.1007/s10143-016-0785-9.
13. Zong C, Yu X, Liu J, Liu Y. Dural Venous Sinuses: What We Need to Know. Curr Med Imaging. 2020;16(10):1259-1270. DOI: 10.2174/157340561 6666200226102642.
14. Zyuzin DV, Pshychenko VV, Havryliuk ІM, Cherno VS. Spatial organization and morphometric characteristics of the cavern sinus of the dog (canis familiaris). Bulletin of Problems in Biology and Medicine. 2024;2(173):373-381. DOI: 10.29254/2077-4214-2024-2-173-373-381.

Публікація статті:

«Вісник проблем біології і медицини», 2025 Випуск 1, 176, 419-428 сторінки, код УДК 611.819.5.013:612.08

DOI:

10.29254/2077-4214-2025-1-176-419-428